Шановний пане Президенте України, Володимире Олександровичу!

У час, коли країна щоденно платить ціну за свою свободу та незалежність, духовна підтримка військовослужбовців набуває особливого значення. Капеланське служіння на фронті стало не просто пасторською присутністю, а реальним інструментом збереження моральної сили, внутрішньої стійкості та людської гідності наших воїнів.

Ми вдячні Вам за сприяння розвитку інституту військового капеланства, за прийняття відповідного закону, а також за усвідомлення ролі міжконфесійної єдності в обороні держави. Проте хочемо висловити нашу тривогу щодо ситуації з квотним розподілом місць для капеланів у Збройних Силах України.

На практиці склалась критично несправедлива ситуація — більшість затверджених квот сконцентрована в руках однієї конфесії, яка не здатна покрити потребу війська у душпастирській опіці. У той самий час інші християнські спільноти, які мають досвідчених, підготовлених і відданих капеланів, не мають можливості направити їх на службу через вичерпані або відсутні квоти. При цьому, до прикладу, протестантські спільноти становлять 1/3 від зареєстрованих в Україні релігійних організацій.

Це створює кілька загроз:
• Порушення принципу міжконфесійної рівності та фактичне утискання прав віруючих військовослужбовців, які належать до інших конфесій.
• Знецінення духу закону, який мав на меті розвиток служіння, а не його адміністративне блокування.
• Підрив довіри до інституту капеланства, який через квотну систему стає заручником інституційних рішень, а не вільного покликання і фахової придатності.

Особливо тривожним є той факт, що навіть за умов війни немає оперативної можливості гнучко реагувати на запити командирів, які потребують конкретних, перевірених часом душпастирів — незалежно від їх конфесійної належності.

Відтак, квотний підхід не лише обмежує права релігійних організацій, а й перешкоджає доступу військовослужбовців до необхідної духовної допомоги, яка є не менш важливою, ніж матеріальне забезпечення.

Зважаючи на викладене, просимо Вас:
1. Ініціювати перегляд квотного механізму у Законі України «Про Службу військового капеланства» з метою приведення його у відповідність до реалій війни та принципу релігійної рівності.
2. Забезпечити прозору й справедливу систему залучення капеланів, що ґрунтується на професійності, досвіді та готовності служити, а не на належності до певної конфесії.
3. Передбачити гнучкий механізм ротації та взаємозаміщення капеланів у підрозділах, аби не допустити залишення військових без духовної опіки.
4. Сприяти міжконфесійному діалогу в рамках військового служіння — на основі поваги, співпраці та служіння спільному добру.

Ми глибоко переконані, що український військовий має право на душпастирську підтримку, незалежно від того, до якої християнської конфесії він належить і що капеланство має бути місією, а не сферою квотного контролю.

З повагою та надією,
Українська Міжцерковна Рада,

Головуючий Української Міжцерковної Ради
Валерій Григораш

Слава Ісусу Христу. Слава Україні!